Маркування текстильних виробів

При розміщенні на ринку текстильного виробу, виробник, дистриб’ютор або імпортер текстильної продукції повинні забезпечити маркування, що вказує склад його волокон. Інформація повинна бути точною, зрозумілою і не вводити в оману. Маркування потребують тільки продукти, призначені до продажу кінцевому споживачеві, для інших товарів маркування можна замінити або доповнити супровідними комерційними документами.

Загальні вимоги ЄС щодо маркування одягу встановлені у Регламенті №1007/2011.

Важливо! В Україні відповідно до Плану розроблення технічних регламентів на 2018 - 2019 рр. Технічний регламент щодо назв текстильних волокон і маркування текстильних виробів має бути розроблений у IV кварталі 2018 року. Новий регламент має бути розроблено відповідно до Регламенту ЄС №1007/2011 та відповідного перегляду чинного національного Технічного регламенту щодо назв текстильних волокон і маркування текстильних виробів, затвердженого Постановою КМУ №13 від 14.01.2009

Етикетка чи позначка має бути стійкою, легко читабельною, помітною, доступною і, у випадку етикетки, надійно прикріпленою.  При цьому не допускаються скорочення (за винятком коду обробки або якщо відповідні скорочення містяться у міжнародних стандартах). Особлива увага приділяється мові: інформація має бути вказана офіційною мовою/мовами держав- членів ЄС, на території яких реалізується одяг, якщо інше не встановлено законодавством відповідних держав-членів ЄС.

Склад волокна повинен бути вказаний відповідно до назв текстильних волокон, що містяться у Додатку I до Регламенту №1007/2011. Для текстильних виробів, перелічених у Додатку V, маркування з позначенням назви волокон і складу не обов’язкове (наприклад, тканина самих етикеток та позначок, гудзики та пряжки, покриті текстильними матеріалами). У випадку текстильних виробів, перелічених у Додатку VІ до Регламенту, етикетку можна замінити внутрішнім ярликом, якщо в них однаковий тип і склад волокон.

Специфічні вимоги

  • Тільки текстильні вироби, що складаються винятково з одного виду волокон, можна позначати як “100 %”, “чистий” або “весь”.
  • Текстильні вироби зі змішаних волокон слід позначати або маркувати з зазначенням назви і вагових відсотків всіх складових волокон в порядку зменшення. Волокна не згадані в Додатку І, або якщо їх менше 5% від загальної маси, можуть бути позначені як «інші волокна», безпосередньо перед або після позначення їхньої загальної вагової частки.
  • Текстильні вироби з двох або більше текстильних компонентів різного складу волокон повинні мати етикетки з позначенням складу волокон кожного з компонентів.
  • Декоративні волокна та волокна з антистатичним ефектом, вміст яких не перевищує відповідно, 7% та 2% від ваги виробу, виключають з позначення складу волокон.
  • Присутність нетекстильних часток тваринного походження слід позначати в маркуванні як «Містить нетекстильні частки тваринного походження».
  • Для текстильних виробів, склад волокон яких важко визначити, можуть бути застосовані формулювання «змішані волокна» або «невизначений склад волокон».
  • Додаток ІV визначає спеціальні положення для маркування деяких текстильних виробів (корсетні вироби, вишивка тощо).

Маркування країни походження (made-in labelling)

Наразі маркування країни походження (“made-in...”) є добровільним. Однак деякі країни ЄС можуть мати обов’язкову вимогу щодо подібного маркування. Європейська Комісія працює над обов'язковим маркуванням походження для всіх непродовольчих товарів, включаючи текстиль. Парламент ЄС ще не вирішив, коли такі вимоги стануть обов’язкові, але ви можете мати перевагу, якщо ви почнете зараз.

Інструкції для прання

В ЄС немає спеціальних законодавчих норм щодо використання символів для прання та інших аспектів догляду за текстильними виробами. Однак при цьому споживачі вважають інформацію за доглядом другою найважливішою інформацією на етикетці товару після розміру товару. Тому рекомендується дотримуватися стандартів ISO у цьому питанні (ISO 3758:2012).

Крім того, для певних товарів необхідно нанесення додаткової інформації: наприклад, якщо ваш одяг має легко пошкоджений друк, або якщо кольори дуже темні, і їх слід прати окремо. Інформація стосовно таких умов допоможе побудувати гарну репутацію серед  ваших покупців.

Добровільне еко-маркування

Додатково законодавство ЄС передбачає еко-маркування, що здійснюється на добровільній основі. Одяг, вироблений відповідно до екологічних критеріїв, передбачених для текстильних виробів, може містити еко-маркування – «Квітку ЄС», що вказує на дотримання при виготовленні товару відповідних критеріїв для найменш негативного впливу на навколишнє середовище.

Еко-маркування одягу регулюється:

Виробники/імпортери, які бажають наносити на свою продукцію еко-маркування, повинні пройти процедуру оцінки відповідності щодо дотримання відповідних критеріїв. Оцінка здійснюється компетентним органом країни ЄС, на ринку якої розміщується товар. Процедура включає перевірку документів та верифікаційний (з метою перевірки) візит (у разі необхідності).

Інформація щодо процедури еко-маркування ЄС доступна за посиланням

Перелік та контакти компетентних органів доступний за посиланням

 
Зверніть увагу!

Комісія ЄС розробила посібник для користувачів та інформаційну довідку, в яких зазначено відповідну інформацію щодо еко-маркуванням текстильних виробів.

Більш детальну інформацію про еко-маркування текстильних виробів можна знайти на веб-сайті Комісії ЄС.

 
Поширити